Гірчиця чорна ціла

Показання: гіпертонія, захворювання печінки  жовчного міхура, розлади травлення, метеоризм, ревматизм, ішіас, шкірні екземи, бронхіт.

Застереження: висока температура, висока Пітта, туберкульозлегкий і запалення нирок.

Препарати: порошок, олія, відвар.

Батьківщина білої гірчиці — Середня Азія. Зустрічається вона також на Кавказі, у Західному Сибіру, у чорноземній зоні Росії. Гірчицю розкладають на полях у степовій зоні. Біла гірчиця в дикому вигляді трапляється в Південній Європі (Греція, включно з Критом, Італія, включаючи Сицилію і Сардинію, Франція, включно з Корсикою, Португалія, Іспанія), в Україні, у Західній Азії (Кіпр, Іран, Йрак, Ізраєм, Крайією,лином, Сірією, Туреччина), на півночі Пакистану, в Північній Африці (Алжир, Єгипту, Лівія, Марокко, Туніс).

Гірчиця є однією з найважливіших олійних культур. Гірчична олія широко використовується в кулінарії та медицині.

Гірчичні насіння також вважаються афродизіаком в Азії, а в Christianському світі символом віри.

Історично склалася так, що гірчиця — одна з основних європейських спецій. Без гірчиці важко уявити собі не тільки українську, російську, але й більшість європейських кухонь. Насіння гірчиці, маючи ніжний і пікантний смак, використовується як цілими, так і меленим у кулінарії для консервування заготівок, приготування страв з овочів (білокоченої та червоношкарпеткової капусти), супів тощо.

У Росії широко відома гірчиця як гостра пекуча приправа, яку готують із порошку меленого насіння жовтої гірчиці, води й оцту. В Америці такий соус роблять більш солодким і менш пекучим і пряним, вона виходить рідкіша.

Гірчиця має гарні емульгувальні властивості, що дає змогу її використовувати під час приготування веганського майонезу.

Крім жовтої/білої гірчиці відома гірчиця чорна, яка більш поширена в Індійській кулінарії.

Не тільки насіння гірчиці використовуються в їжу в хід також листя и  молоді розетки білі гірчиці.

Гірчиця біла використовується як протиотрута; всередину — у разі захворювань шлунково-кишкового тракту, раку шлунка, захворювань органів дихання.

У старовинних травниках рекомендувалося під час головного болю змішати 3 чайні ложки гірчичного порошку з водою в густу масу, настояти 5 хвилин, нанести на невеликий шматок тканини та прикласти ззаду біля основи голови  на 5 хвилин.

У разі зубного болю жувати гірчичне насіння. Полоскання горла застосовували в разі астми, ангіні, паралічу язика. Олія з насіння використовували у разі нерухомості суглобів, пухлин, сечокам'яної хвороби.

Порошок, відвар із насіння гірчиці приймають усередину у разі злоякісних новоутворень різної локації.

Насінням гірчиці надали статус офіційної лікарської рослини в Туреччині, Венесуелі, Китаї.

У Росії давно відомий метод лікування різних захворювань за допомогою гірчичників, які нескладно зробити в домашніх умовах. Для цього насіння білої/жовтої гірчиці смолоть у кавомолці. Змішайте порошок гірчиці з водою, до консистенції густої мазі. Через 20-30 хвилин гірчичну масу наносять тонким шаром на чистий лист паперу або тканину та прикривають шматочком марлі та докладають до тіла на 10-15 хвилин. нанесене на поверхню тісто з насіння гірчиці (або гірчичники) викликають подразнення чутливих нервових закінчень, внаслідок чого настає почервоніння шкіри, що пов'язане з припливом крові до цієї ділянки. Відбувається перерозподіл крові, що сприяє загасанню і зменшенню запальних процесів в органах.

Гірчичники докладають до литок або підошв ніг як засіб, що відволікає, за високої температури, головного болю, подагри, ревматизму.

Після сильного переохолодження є рекомендації опустити ноги в таз  з теплою водою всипавши водночас 1-2 столові ложки гірчичного порошку.